«Коли вони гудуть, на душі приємно»: історія бджоляра з Вінниччини

До Дня пасічника, який в Україні відзначають 19 серпня, Юрій Денисов поділився досвідом та розповів, як бджільництво стало справою його життя. До цього він пройшов через серйозну хворобу: 16 років тому, повернувшись із лікарні, чоловік одразу вирушив до вуликів. «Ставав на коліна, працював біля одного вулика, потім до іншого. Ті запахи, прополіс, укуси... Бджоли мене кусали і лікували», — згадує пасічник.

Свої знання Юрій здобував переважно з книжок, адже інтернету тоді ще не було. Утім, головним учителем, за його словами, став досвід. Він переконаний, що бджоли настільки складні створіння, що їх до кінця не вивчив ніхто. У спеку чоловік додатково напуває комах, а для роботи з вуликами використовує димар із гофрованим картоном — він довго тліє й добре димить без відкритого вогню.

Окрема гордість пасічника — сотовий мед. Щоб отримати продукт лише з однієї культури, наприклад соняшника, потрібно вчасно прибрати попередній мед і поставити магазинні рамки. «Тут немає ні вощини, нічого. Бджоли самі відтягують стільники й самі заливають їх медом», — пояснює Юрій. Підготовка до зимівлі, за його словами, починається ще наприкінці літа: важливо, щоб у вулику залишилися молоді сильні бджоли. Тоді весняний підмор буде мінімальним.

Найбільша загроза для пасіки — кліщ, тому вулики потребують регулярної дезінфекції, а територія навколо — чистоти. Юрій наголошує: у бджолиній сім'ї панує чітка ієрархія. Трутні потрібні лише для запліднення матки, молоді бджоли доглядають розплід, є вартові та «свита» матки, а найстарші особини носять воду. В одному вулику може жити до 80 тисяч бджіл, але робоча бджола без розплоду живе до півроку, а з ним — максимум місяць.

Пасічник виводить маток самостійно, робить вощину й намагається розташовувати вулики якомога ближче до медоносів — зараз поряд із пасікою поле соняшника за двісті метрів. Справжній зрілий мед, на його думку, той, що налитий у банку, складається горбочком і тримає форму. Він гігроскопічний, як сіль чи цукор, тому в герметичній тарі зберігається дуже довго. Юрій переконаний: будь-який натуральний мед обов'язково кристалізується, а ріпаковий може загуснути вже за тиждень після відкачування.

Для Юрія Денисова пасіка давно перестала бути просто хобі. «Коли вони гарно гудуть, у мене на душі стає так приємно... Відчуваю справжнє задоволення. Це моє. Для мене це справжня краса», — зізнається він. Після завершення сезону соняшникового меду на нього чекає підготовка до нового: формування гнізд, запас корму та обробки, щоб навесні сім'ї знову були сильними.