П'ять порід собак, які ветеринари радять заводити людям похилого віку

З віком звичний ритм життя змінюється, тож і вибір улюбленця потребує окремого підходу. Для людини поважного віку ідеальний пес — це ласкавий і врівноважений друг, який спонукає до щоденних прогулянок на свіжому повітрі, але не вимагає надмірних фізичних навантажень. Саме на таких породах радять зупинитися фахівці.

Перша з них — лхаса апсо. Це невеликий собака зі спокійною вдачею, який глибоко прив'язується до господаря. Довгих виснажливих прогулянок йому не потрібно: достатньо вивести його з дому двічі на день. Лхаса апсо не вимагає постійної уваги, цілком самодостатній, добре відчуває настрій людини й до того ж гарно охороняє оселю. Хворіє він рідко, а жити може від 12 до 15 років.

Йоркширський тер'єр важить лише 2–3 кілограми, тож його завжди можна взяти із собою. Його шерсть нагадує людське волосся, тому собака не линяє. Тривалих прогулянок він не потребує й у негоду легко привчається ходити на пелюшку. До того ж їсть він небагато, що важливо для бюджету пенсіонера.

Чихуахуа — одна з найзручніших і найвідданіших порід для літніх людей. Такий собака важить від 1,5 до 3 кілограмів, його легко підняти на руки. Довгі прогулянки йому не потрібні, і він швидко звикає до лотка чи пелюшки. Чихуахуа рідко хворіють, живуть до 20 років, прив'язуються до однієї людини й стають чуйними компаньйонами, які завжди поруч. У переліку є й болоньєз, відомий також як італійська болонка.

Замикає п'ятірку мопс. Це спокійний собака, якому достатньо мінімальної активності та коротких прогулянок — решту часу він радо проведе поруч із господарем на дивані. Мопси люблять увагу, легко порозуміються з іншими людьми й онуками та створюють у домі затишну атмосферу. Великого простору їм не треба, тож заводити їх можна навіть у маленьких квартирах.

Усі ці породи невеликі, тому їх можна брати з собою в дорогу — щоправда, для подорожі знадобиться кілька простих приготувань. А головне, що об'єднує цих собак: вони не перетворюють догляд на щоденний клопіт, а дарують людині похилого віку те, чого найбільше бракує, — відчуття, що поруч є хтось, кому ти потрібен.