Сім порід собак, які частіше пахнуть: пояснення ветеринарів

За словами ветеринарки Лізи Кан, на запах тварини впливає не один чинник, а одразу кілька: порода, спосіб життя, харчування, догляд і загальний стан здоров'я. Водночас різка або незвична зміна запаху часом сигналізує про захворювання, тому ігнорувати її не варто.

Першими у списку йдуть сенбернари. Їхня густа шерсть, активне линяння та рясне слиновиділення разом створюють умови, за яких собака може пахнути сильніше за інших. Ветеринарка Еймі Ворнер пояснює: шерсть цих великих тварин утримує вологу, слину й бруд, а вологе середовище сприяє розмноженню бактерій і дріжджів. Саме тому сенбернарам потрібен регулярний догляд за шерстю.

Дещо несподівано в переліку опинився кокер-спанієль. Причина — його довгі вуха, вкриті шерстю: вони накопичують вологу та забруднення, а ризик вушних інфекцій у породи підвищений. Фахівці радять приділяти особливу увагу гігієні вух і регулярно доглядати за шерстю.

У мопсів джерелом запаху нерідко стають складки шкіри навколо морди та шиї, де затримуються волога, залишки їжі та бруд. За словами Кан, таке середовище сприятливе для бактерій і шкірних інфекцій. Додатково проблему можуть створювати зуби та анальні залози. Схожа історія й у бульдогів: у численних складках залишаються піт, частинки їжі та природний шкірний жир, що теж створює умови для розмноження бактерій чи дріжджів. Регулярне очищення складок знижує ризик.

Багато складок має і шар-пей — це його відома риса, яка водночас ускладнює догляд. У складках на морді та шиї затримуються слина й забруднення, тож ці ділянки радять обережно очищувати й ретельно висушувати, щоб запобігти інфекціям.

У біглів значення мають не лише довгі висячі вуха, схильні до інфекцій із характерним запахом, а й любов до активних прогулянок та дослідження довкілля. Ворнер наголошує: якщо запах іде саме з вух або раптово посилюється, це може бути сигналом про проблему. Бладхаунд — ще одна порода з довгими висячими вухами, будова яких підвищує схильність до інфекцій. До того ж ці собаки мають надзвичайно розвинений нюх і наполегливо йдуть за цікавими запахами, через що більше забруднюються й потребують додаткового догляду.

Якщо собака почала неприємно пахнути, ветеринари радять не списувати це автоматично на породу. Спершу Кан рекомендує знайти джерело запаху, перевіривши вуха, лапи, шкіру, ніс, ротову порожнину та ділянку під хвостом. Якщо тварина просто забруднилася, її можна помити м'яким шампунем для собак. Коли ж запах не зникає після догляду або виникає без очевидної причини, варто показати собаку лікарю: причиною можуть бути інфекції чи стоматологічні проблеми, а подальше лікування залежатиме від діагнозу.