Війна не скасувала гендерний розрив: що змінилося на ринку праці для жінок

Про це йдеться у звіті Світового банку, який описує становище жінок на українському ринку праці до і після 2022 року. Ще до повномасштабної війни розрив був помітним: у 2021 році серед людей віком 15–64 років працювали або шукали роботу 61,8% жінок, тоді як серед чоловіків цей показник перевищував 70%. Різниця була й у доходах — у 2020 році жінки в середньому заробляли на 18,6% менше за чоловіків.

Після початку повномасштабного вторгнення до цих чинників додалися вимушене переміщення та перебудова ринку праці. У 2023–2024 роках чоловіки, як і раніше, частіше мали роботу або її шукали, а жінки дещо частіше опинялися серед безробітних чи працювали неповний день. Водночас саме молоді жінки віком 15–24 років найактивніше змінювали місце роботи — таких за цей період виявилося 22%, і це найвищий показник серед усіх демографічних груп.

Ключовою перепоною залишається нерівний розподіл доглядової роботи. Серед батьків дітей до семи років майже всі чоловіки присутні на ринку праці, тоді як серед матерів — лише близько половини. Якщо ж дитина не ходить до дошкільного закладу, частка працюючих матерів падає до 29%. У 2023–2024 роках приблизно мільйон дітей віком від народження до семи років не відвідували садочки. Серед батьків, які назвали причину, 14% пояснили це безпековою ситуацією. Пошкоджена інфраструктура, внутрішнє переміщення та брак місць зробили систему догляду за дітьми ще менш доступною.

Доглядові обов’язки жінки називають і як причину, через яку взагалі не шукають роботу. Серед жінок, які не працюють і не шукають зайнятості, 35% пов’язують це саме з доглядом за дітьми та домашньою роботою. Серед чоловіків такий показник становить лише 1%. Додаються й стереотипи: за даними World Values Survey, понад половина опитаних переконані, що дитина дошкільного віку страждає, якщо мати працює. Близько 40% респондентів також вважають, що керівні посади в політиці чи бізнесі краще підходять чоловікам.

Паралельно війна створила дефіцит кадрів у багатьох галузях — бракує працівників у виробництві, будівництві, освіті й медицині. За оцінкою Світового банку, у 2023–2024 роках майже 970 тисяч людей були безробітними, і 58% із них — жінки. Тож автори звіту радять не обмежуватися створенням нових робочих місць: важливо прибирати перешкоди, які заважають жінкам працювати. Серед пріоритетів — доступні послуги догляду за дітьми, програми перекваліфікації, підтримка жінок після вимушеного переїзду та зміни дискримінаційних норм і законодавства.

Історія цього розриву показує, що сама лише поява вакансій не повертає людей на ринок праці. Доки догляд за дітьми залишається переважно жіночою справою, а садочки — недоступними, частина потенційних працівниць залишатиметься поза ринком. Від того, чи вдасться усунути ці бар’єри, залежить не лише добробут окремих родин, а й те, чи зможе економіка відновитися попри кадровий дефіцит.