Батьки дітей з інвалідністю домагаються права на звільнення з армії

Питання про те, чи може військовослужбовець залишити службу, щоб піклуватися про дитину з інвалідністю, знову опинилося в центрі уваги. Активісти провели дискусію та презентували резолюцію, яку підтримали 847 громадян. Вони наполягають, що нинішнє законодавство створює ситуацію, коли один із батьків, який уже мобілізований, не має законної можливості повернутися до родини, попри потребу дитини в постійному догляді.

Міністерство оборони України поки що відхиляє законопроєкт №15057, пояснюючи це тим, що його ухвалення може розширити коло осіб, які матимуть право на звільнення з військової служби. Натомість експерти, які долучилися до обговорення, звертають увагу на колізію в законодавстві. Адвокатка Іванна Костракевич нагадала, що Закон України «Про охорону дитинства» визнає захист дітей стратегічним пріоритетом, однак на практиці батько-військовослужбовець не може здійснювати догляд за дитиною з інвалідністю, якій не виповнилося 18 років. Це, на її думку, суперечить принципам рівності та найкращих інтересів дитини, закріпленим у Конституції та міжнародних зобов'язаннях України.

Під час заходу говорили й про практичні труднощі родин. Психіатриня Лариса Волошина, яка очолює Всеукраїнську асоціацію допомоги хворим на муковісцидоз, наголосила, що реабілітація дитини з інвалідністю потребує щоденних зусиль, тож догляд не може лягати лише на плечі матері. Вона зазначила, що для держави найліпший і найдешевший варіант — створити умови, щоб родина була повною. Експертка Ніна Потарська додала, що присутність батька допомагає не лише дитині, а й усій сім'ї, яка перебуває у вкрай складних обставинах.

Історії матерів, які прийшли на презентацію, ілюструють щоденні виклики. Юлія Пилипенко, яка сама виховує двох дітей з аутизмом, розповіла про вимушену ізоляцію: молодший син не переносить громадський транспорт, і одного разу їх висадили з автобуса, тож влітку жінці довелося самостійно долати шлях з коляскою. Старша донька, за словами Юлії, має високий інтелект, і фахівці пророкують їй видатне майбутнє, але без підтримки обох батьків це під питанням. Інша мама, Аліна Осташевська, зауважила, що держава часто не помічає такі родини, доки не стається трагедія.

Громадська активістка Валерія Калинич повідомила, що офіційні звернення вже направлені до Міністерства оборони, Генерального штабу ЗСУ та Міністерства у справах ветеранів. Активісти хочуть отримати не формальні відписки, а обґрунтовані відповіді, зокрема щодо впливу змін на обороноздатність. У Міноборони визнали, що у структурах ЗСУ налічується близько двох тисяч таких військовослужбовців, однак позицію відомство не змінило. Відповіді разом із резолюцією планують передати президенту та міжнародним правозахисним організаціям.

Резолюція залишається відкритою для підписання, тож до неї можуть долучитися громадські організації, експерти та небайдужі громадяни. Експерти наголошують, що законопроєкт не створює нових прав, а лише усуває неузгодженість у законодавстві, щоб родини дітей з інвалідністю мали реальну можливість бути разом.