Звільнення з армії для догляду: коли суд може стати на бік військового
Військовослужбовці, які хочуть звільнитися для догляду за дідусем чи бабусею з інвалідністю II групи, часто отримують відмову, навіть якщо інші родичі за кордоном. Юристи пояснюють, як діяти в такій ситуації та чому суд може виявитися більш лояльним, ніж командування.
Питання звільнення зі ЗСУ для догляду за родичем з інвалідністю залишається одним із найскладніших у бюрократичній площині. Навіть якщо всі інші члени родини давно виїхали за кордон або самі мають проблеми зі здоров'ям, командування військових частин зазвичай відмовляє. Юрист Владислав Дерій пояснює: ключова проблема в тому, що закон трактує поняття "відсутність родича" дуже вузько.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільнитися для догляду за членом сім'ї другого ступеня споріднення можна лише якщо родичів першого (батьки, дружина, діти) та другого (брати, сестри, онуки) ступенів взагалі немає. Альтернатива — офіційний висновок МСЕК чи ЛКК, який підтверджує, що всі ці люди самі потребують постійного догляду.
Юрист наводить приклад родини, де син дідуся має посвідку на проживання на Кіпрі, онука живе у Швейцарії, а в Україні залишилися 60-річна донька та онук із третьою групою інвалідності. Військова частина дивиться на цю ситуацію формально: фізична відсутність родича за кордоном не скасовує його юридичного статусу. Пенсійне посвідчення доньки також не є аргументом, адже закон вимагає саме медичного підтвердження її потреби у сторонній допомозі. Третя група інвалідності онука, яка вважається робочою, без свіжого висновку МСЕК про потребу в догляді, теж автоматично блокує право на звільнення.
Проте адміністративні суди дедалі частіше звертають увагу на принцип "реальної можливості". Вони аналізують, чи можуть родичі фактично та фізично допомагати особі з інвалідністю. Якщо рідня юридично існує, але об'єктивно не здатна виконувати обов'язки через перебування за кордоном, у полоні, у в'язниці чи на військовій службі, суд може визнати їх відсутніми. Саме тому юристи радять не здаватися після відмови командування, а готувати позов.
Владислав Дерій наголошує: "Буду з Вами відвертим: спираючись на чинне законодавство, Вам скоріш за все відмовлять у звільненні з військової служби за описаних обставин. Проте Ви маєте високі шанси оскаржити відмову у судовому порядку". У таких справах важливо зібрати якомога більше доказів неможливості інших родичів надавати допомогу: документи про постійне проживання за кордоном, медичні довідки, свідчення про фактичний стан справ.
Історії успішних судових рішень свідчать, що суди стають на бік військових, коли бачать реальну картину, а не формальний перелік родичів. Це дає надію тим, хто опинився в подібній ситуації: відмова командира — не вирок, а лише етап, який можна пройти через суд.
