«Живу і жити хочеться»: історія 102-річного Михайла Руденка з Полтавщини
У селі Нова Олександрівка на Полтавщині мешкає Михайло Руденко — єдиний житель цього населеного пункту. У жовтні йому виповниться 102 роки, і він досі читає без окулярів, співає, порається на городі та доглядає пасіку.
Михайло Руденко народився, виріс і все життя працював у Новій Олександрівці Семенівської громади. Сьогодні він тут живе сам. Дружина померла ще 2002 року у віці 80 років — за словами чоловіка, вона впала, і після того її забрали до Лубнів діти, де її лікували, але не вилікували. Відтоді він сам.
За плечима в пана Михайла — участь у Другій світовій війні та поранення ноги, через яке він має інвалідність. Після війни працював агрономом, на пасіці, в саду та управлінцем у колгоспі. Цьогоріч він виростив огірки, помідори, дині й кавуни. «Помідори дрібні, а далі дині і кавуни. Як бур'ян великий, сам позрубую, а вони (діти та онуки — ред.) тоді прополять, а огірки сам збирав, бо їх же нема, а їх треба щодня збирати», — каже довгожитель. Донька, онуки та правнуки приїздять до нього щотижня — навідати й допомогти.
Харчується чоловік переважно овочами, фруктами, кашею та молочними продуктами. «Уранці натщесерце два яйця випиваю. М'яса я стараюся не дуже їсти, бо воно тільки старість дуже прискорює. Каші різні в мене є, рисова і в банках куплені, а то мішечки. Найчастіше пшоняну кашу, це дуже добре для серця, і крупи варю», — розповідає він. Окрема тема — вода, яку пан Михайло витримує в пірамідальних конструкціях і вважає цілющою. «Ось вода в мене очищена, оце піраміда. Оцим міряю воду, коли я заливав воду, то вона не була енергетична. Як я зніму оце, тепер вона ось буде заряджена», — показує чоловік.
Щодня вранці та ввечері він робить розминку й масажує частини тіла для кращого кровообігу. «І я тру їх (вуха — ред.). Оце отак відразу тру пальцями, доки гарячі не стануть, тоді раковини вушні натираю, тоді оці мочки сім разів, тоді оце 20 разів угору, тоді знову тру, доки потепліють вуха, і це щодня. І так само шия, і потилиця, і до потилиці дістати, потім груди потер, потім живіт потер», — демонструє він. Читає багато, співає, а ще тримає два вулики, з яких цього року накачав вісім трилітрових банок меду.
Секрет довголіття, на думку пана Михайла, простий: робота на свіжому повітрі, уміння не перейматися дрібницями й безкорислива допомога людям. «Я все життя стараюся людям допомогти. Був у мене мотоцикл, прийде людина: «Відвезіть у лікарню». Я без розмов повіз і плати не беру. Я від цього не постраждаю, а людині допоможу. Вона мені подякує, а воно мене аж піднімає, я такий радий, що зробив людині добро. Живу і жити хочеться», — каже він. А коли на душі стає невесело, рятує пісня: «Сідаю, заспіваю одну пісню, другу, третю. Все — енергія піднялася і став здоровий. Ходжу веселий і ще співаю».
