В Антарктиці біля станції «Академік Вернадський» народилося перше цього сезону тюленя Ведделла

Початок антарктичної весни — традиційний час, коли самиці тюленів Ведделла народжують дитинчат. Кожна з них приводить на світ одне цуценя. Біолог 31-ї експедиції Кирило Суліма розповів, що науковці заздалегідь стежили за вагітними самицями, які виходили на кригу в звичних місцях розмноження поблизу «Вернадського».

За його словами, цього разу дослідники вирушили працювати в океані й уже з човна помітили зграю мартинів, які з криками кружляли між островами Вінтер та Скуа. Зазвичай птахи поводяться так, коли знаходять поживу, зокрема плаценту тюленів. Суліма підняв дрон і побачив самицю, яка щойно народила. «На щастя, мені вдалося випередити мартинів і взяти проби (зразки плаценти). Це важливо, адже за ними потім проводять молекулярно-генетичні дослідження, вивчають на вміст забрудників тощо», — зазначив біолог.

Українські науковці системно відстежують, наскільки успішно щороку народжуються «ведделлята». Цей процес тісно пов'язаний із морською кригою, яка останніми роками активно скорочується і суттєво погіршує умови для розмноження виду. Тож кожне народження маляти — не лише зворушлива подія, а й важливий епізод для спостережень.

За спостереженнями біологів 31-ї експедиції, нинішній первісток і його мама почуваються добре. «У перші дні малюки зазвичай важать 25-30 кг і дуже швидко ростуть на поживному молоці самиці. До кінця вигодовування, що триває близько 3 місяців, можуть сягати 90 кг. А дорослі Ведделли важать близько 400 кг», — розповів Суліма.

Команда станції за традицією пропонує долучитися до вибору імені для первістка. Оскільки стать маляти наразі визначити не вдалося, чекають на універсальні варіанти, які пасуватимуть і хлопчику, і дівчинці. Ідеї можна залишити в коментарях до 23:59 20 вересня на сторінці НАНЦ в Instagram, а автора відзначать пам'ятним подарунком від команди.

За кожною такою історією стоїть не лише милий кадр, а й тривала робота полярників — від спостережень за самицями до збору зразків, які потім потрапляють у лабораторії. Народження первістка цього сезону нагадує, що антарктична весна для української станції — це завжди початок нового циклу спостережень і турботи про крихкий баланс життя на континенті.