Грибок Candida auris: як йому вдається непомітно жити на шкірі

Candida auris — грибок, який уперше виявили 2009 року в Японії, — став серйозним викликом для медицини через здатність виробляти стійкість до протигрибкових препаратів. Деякі штами цього патогена резистентні до всіх відомих класів таких ліків. Проте головна його особливість — вміння непомітно перебувати на шкірі здорових людей, не викликаючи жодних симптомів.

Для більшості носіїв така колонізація не становить загрози. Однак у людей з ослабленою імунною системою грибок може спричиняти небезпечні інфекції кровотоку. Крім того, носії здатні поширювати C. auris у лікарнях через контакт із поверхнями чи медичним обладнанням.

Науковці Каліфорнійського університету в Сан-Франциско провели дослідження, щоб зрозуміти механізм виживання грибка на шкірі. У лабораторних експериментах та на мишах вони порівняли поведінку C. auris зі спорідненим грибком Candida albicans, який значно гірше колонізує шкіру. Виявилося, що C. auris активно заселяє волосяні фолікули та запускає незвичну імунну реакцію.

Зазвичай організм у відповідь на грибкову інфекцію виробляє інтерлейкін-17 (IL-17) — білок, важливий для захисту від грибків. Проте у випадку з C. auris переважало вивільнення інтерферону-гамма, який зазвичай бере участь у захисті від вірусів. Така реакція зменшувала вироблення IL-17 та уповільнювала оновлення клітин у волосяних фолікулах, створюючи ідеальні умови для тривалого збереження грибка.

Дослідники також виявили, що грибок змінює будову своєї зовнішньої клітинної стінки, оголюючи більше хітину — міцної молекули, характерної для грибів. Провідний автор дослідження, дерматолог і професор UCSF Дін Меррілл пояснив: «Наше дослідження допомагає пояснити, чому після колонізації шкіри C. auris буває так важко позбутися: грибок відчуває сигнали з навколишнього середовища шкіри та реагує, перебудовуючи себе таким чином, що це сприяє виживанню, включаючи зміну локальної імунної відповіді для сприяння його збереженню в шкірі та волосяних фолікулах».

Відкриття може стати підґрунтям для нових методів боротьби з грибком. Якщо результати підтвердяться на людях, учені зможуть розробити способи впливу на місцеву імунну відповідь шкіри, щоб C. auris не міг використовувати її для виживання. Це також допоможе зрозуміти, як запобігти переходу грибка від нешкідливого носійства до небезпечної інфекції. Науковці вже працюють над створенням нових протигрибкових препаратів і вакцин, а отримані дані можуть вказати на нові цілі для терапії.

Хоча інфекції, спричинені Candida auris, залишаються відносно рідкісними, їх фіксують дедалі частіше. Тому розуміння механізмів виживання цього патогена — важливий крок до захисту найвразливіших пацієнтів і контролю поширення грибка в медичних закладах.