Як увійти в IT без технічної освіти: історії українських цифровізаторок

Жінки, які сьогодні керують ключовими цифровими проєктами України, доводять: гуманітарна освіта — не перешкода, а радше перевага. Їхні історії надихають тих, хто досі сумнівається, чи варто пробувати себе в технологіях.

Одна з найпоширеніших перешкод — страх, що «не та» освіта стане на заваді. Тетяна Воронцова, яка керує продуктом застосунку «Дія», розпочинала як юристка у сфері IT, потім стала бізнес-аналітикинею і зрештою — проєктною менеджеркою. Вона наголошує: базова освіта ніколи не буває стоп-фактором, якщо є бажання змінювати напрям.

Заступниця міністра юстиції з цифровізації Ольга Рябуха зізнається, що спершу боялася переходу до Мінцифри саме через брак технічного досвіду. Але її переконали спробувати — і тепер вона керує електронними системами, якими користуються мільйони.

Руслана Коренчук, CEO «Дія.Освіта», має педагогічну освіту і впевнена, що університет дає лише базу, а конкретну професію можна освоїти в інших форматах. Наприклад, диджитал-маркетинг не потребує п’яти років навчання.

Ірина Храпач, яка працює над вебдоступністю в «Дії», за освітою інженерка транспорту. До Мінцифри вона встигла спробувати себе в логістиці, адмініструванні та маркетингу — і це допомогло краще зрозуміти власні інтереси.

Олександра Радченко, менеджерка проєктів з електронної демократії, перейшла з журналістики в IT-компанію. Вона зізнається, що спершу здавалося, ніби вона нічого не розуміє, але підтримка колег стала тією сходинкою, яка привела її до справжнього задоволення від роботи.

Катерина Оніліогву, екскерівниця комунікацій EU4 DigitalUA, — політологиня, яка знайшла свій шлях через волонтерство на IT-конференції. Вона радить не боятися змінювати кар’єру та експериментувати, адже життя надто коротке, щоб залишатися на нелюбимій роботі.

Сніжана Ракчеєва, яка керувала комунікаціями міністра цифрової трансформації, зазначає, що в її команді працюють люди з найрізноманітнішою освітою — від політології до біології. Головне — бажання розвиватися і готовність вчитися.

Анна Мисишин, співзасновниця Інституту інноваційного врядування, — юристка, яка додала до своєї дисертації частину про штучний інтелект. Вона радить шукати не професію, а конкретну проблему, яку можна вирішити за допомогою технологій.

Євгенія Попович, яка зараз керує розвитком міських сервісів, згадує, як у перші дні в новій сфері записувала незрозумілі абревіатури в окремий блокнот. Її формула — занурюватися з головою, не зважати на думку інших і рухатися вперед.

Марина Терещук, керівниця впровадження застосунку «Мрія», — кандидатка політичних наук, яка раніше викладала політологію. Вона спростовує міф, що для управління IT-продуктом потрібно вміти писати код: важливіше розуміти процеси, менеджмент і потреби користувачів.

Ці історії — нагадування, що найважливіший крок у кар’єрі часто буває тим, який напередодні здається неможливим.