Музи Рефна: як Малліган, Феннінг і Тетчер змінили його кіно

Данський режисер Ніколас Віндінґ Рефн відомий своїми провокаційними нео-нуарами, де головними героями зазвичай були чоловіки, а наскрізними темами — самотність і небезпека великого міста. Проте з виходом «Драйву» в його фільмах почали з'являтися дедалі важливіші жіночі персонажі, і з часом саме вони стали рушійною силою сюжетів.

У «Драйві» Кері Малліган втілила Айрін — молоду матір, яка після ув'язнення чоловіка намагається почати нове життя в Лос-Анджелесі. Її мовчазний роман із безіменним Водієм у виконанні Раяна Ґослінґа фактично тримається на поглядах і недомовках. Рефн знайшов акторку майже випадково: в оригінальному романі персонажка мала бути латиноамериканкою, але після першої зустрічі з Малліган режисер зрозумів, що саме вона потрібна. У ній він побачив чистоту, яка дозволила вибудувати образ Водія як захисника. Айрін майже не діє сама — вона стає емоційним центром чоловічої історії.

Через п'ять років у «Неоновому демоні» Ель Феннінг отримала вже головну роль — 16-річної Джессі, яка приїжджає до Лос-Анджелеса підкорювати модельний бізнес. Світ, що спершу здається казковим, швидко перетворюється на простір одержимості та насильства. Рефн неодноразово наголошував: без Феннінг він не зміг би зняти цю стрічку. На їхній першій зустрічі режисер запитав акторку, чи вважає вона себе красивою — і та лише засміялася, бо дівчат змалечку не вчать говорити про власну привабливість. Героїня Феннінг балансує між роллю жертви й хижачки, а сам фільм стає метафорою нарцисизму, де краса перетворюється на інструмент влади.

Історія повторюється у «Її особистому пеклі»: Софі Тетчер грає Елль, молоду акторку, яка застрягла в дивному світі, схожому на сон. Її оточують складні стосунки з батьком, колишньою коханою та новою партнеркою, а паралельно розгортається лінія солдата К, пов'язаного з демонічним серійним убивцею. Рефн довго шукав виконавицю головної ролі, але одразу зрозумів, що Тетчер — ідеальний варіант. Під час зйомок він надав акторці велику свободу: дозволяв імпровізувати й змінювати сцени просто на майданчику.

Еволюція жіночих образів у фільмографії Рефна очевидна: від «дами в біді» Айрін до складної, багатовимірної Елль, чиї страхи та бажання визначають сюжет. Якщо раніше жінки існували переважно в межах чоловічих історій, то тепер режисер через них досліджує природу жіночої ідентичності, вразливості та сили. І саме завдяки таким акторкам, як Малліган, Феннінг і Тетчер, цей перехід відбувається органічно й переконливо.