Персики зі шкіркою чи без: що насправді корисніше для травлення

Персик належить до тих фруктів, які зазвичай їдять разом зі шкіркою — і, як з'ясовується, це має сенс. Шкірка є їстівною та поживною: саме в ній зосереджена додаткова харчова клітковина, яка підтримує здоровий мікробіом кишківника, допомагає контролювати вагу та загалом працює на користь травної системи й метаболічного здоров'я.

Клітковина з персика буває двох типів, і кожен виконує свою роботу. Нерозчинна не розчиняється у воді — вона сприяє регулярному травленню, просуванню їжі травним трактом і запобігає запорам. Розчинна ж, взаємодіючи з водою в кишківнику, утворює гель: це уповільнює травлення, допомагає уникати різких стрибків цукру в крові та підтримує контроль рівня холестерину. Серед інших плюсів клітковини — регуляція цукру в крові, підтримка здоров'я серця й довше відчуття ситості.

Окрім клітковини, персик зі шкіркою дає більше вітамінів, мінералів та антиоксидантів, ніж той самий фрукт без шкірки. Але є й зворотний бік: саме на шкірці може залишатися більше пестицидів та інших забруднень, ніж у м'якуші. Тому перед вживанням персики варто ретельно мити під проточною водою — і лише тоді, коли ви вже готові їх з'їсти чи приготувати, якщо вони не виглядають брудними.

Мити персики радять так: промити кожен окремо під прохолодною проточною водою (гаряча може змусити плід увібрати воду разом із бактеріями в клітини), акуратно потерти поверхню пальцями під струменем, ще раз промити прохолодною водою, а потім дати висохнути на повітрі або витерти паперовим рушником — краще одноразовим, щоб не забруднити плід повторно.

Їсти персик можна цілим або нарізаним скибочками. Якщо текстура шкірки не подобається, її не обов'язково знімати: персик можна додати до грецького йогурту, вівсянки чи використати у випічці. У будь-якому разі головне — не відмовлятися від шкірки через саму лише звичку, а зважати на те, наскільки ретельно фрукт вимитий.