У нашій сім’ї всі люблять рибу. І якщо є вибір, що краще приготувати, м’ясо або рибу, завжди відповідь одна — рибу. Дуже любимо ми свіжу рибу, запечену в духовці, смажену під маринадом і просто смажену на сковорідці.
Коли рибалки продають свій свіжий улов на нашому невеличкому ринку, пройти повз буває практично неможливо. Тут і щуки, і мині, і м’язи, і дуже смачні судаки з білим м’ясом. А запах який… Річковий, густий. Біля річки свій запах, коли сидиш на березі, завжди відчуваєш його. І запах свіжої риби, як нагадування цієї свіжості, тиші, західного Сонця.
Мій кум — мисливець і рибалка, добре знає наше особливе ставлення до риби. І досить часто балує нас своїм уловом. То слабосоленим харіусом пригостить, свіжих судачків завезе прямо з річки. А в зимову рибалку привозить нам яскравих красивих окунців.
Він же навчив мене, як чистити цю красиву, але таку колючу рибку. Такий спосіб чищення мені припав до душі, так як почистити рибу можна швидко, не укалываясь гострими плавниками. Я звичайно ж поділюся цим способом і з Вами.
А найголовніше, кум розповів, як можна смачно окунців підсмажити на звичайній сковорідці. І це порадувало нас ще більше. Особливо мого чоловіка.
Справа в тому, що ми дуже любимо бувати в Стамбулі. Гуляти по Босфору, по його вузьких вуличках в старому місті. Їздити на трамваї, так просто сидіти і пити чай з східними солодощами в маленьких кафешках. З усього світу можна зустріти людей у цьому старовинному місті. Місто яскравий, цікавий, багатолюдний, просочений ароматами багатющої історії.
А яка там смачна їжа! Місцеві кухарі — просто чарівники. Готують вони божественно смачно. Бували ми там в свій час досить часто, і з’явилися у нас улюблені кафе, з не менш улюбленими стравами.
Але іноді ми просто купували маленьку смажену рибку на вулицях Стамбула. Ближче до вечора на вулицях з’являлися торговці з візками, на яких розташовувалися великі плоскі сковороди, якщо їх можна так назвати. На цих сковородах тут же при тобі смажили вже очищену рибу, називають цю маленьку рибку hamsi. Вже готову — викладають тобі в контейнер. В окремий контейнер накладають цибулю, нарізану півкільцями, порізані помідори. Загортають все в папір, додаючи туди ж смачний турецький батон. І коштує це задоволення всього один долар.
Сідаєш з таким пакетом кудись на лавку під дерево, і з величезною насолодою з’їдаєш все до самого останнього круглешка лука. І таке відчуваєш задоволення від цього.
Все це я пишу не випадково. Рибка, яку привозить нам в подарунок мій кум, і яку він навчив мене готувати, дуже нагадує ту -стамбульську. Саме це особливо радує мого чоловіка. Завжди після обіду або вечері з такою рибою, він каже: «Ну ось, вважай, що в Стамбулі побували!» І ми неодмінно дзвонимо нашому рибаку, дякуємо йому, і говоримо, що разом зі смачною їжею, він подарував нам ще й масу позитивних емоцій.
Я сподіваюся, що приготувавши рибку за цим рецептом, і Ви не залишитеся до неї байдужими.