Неподалік від нашого будинку відкрився новий рибний магазин. Зайшла я сьогодні в нього, і просто диву далася. Чого там тільки немає. І свіжі карпи, і кефаль, і сьомга, і соми… ;філе — якого тільки немає, а про солону, копчену рибу різних сортів навіть промовчу, так як перерахувати тільки, цілий список вийде.
Зараз важко кого-небудь здивувати продуктами, але магазину вдалося! Моє особливу увагу привернула річкова гірська форель. По-перше зовнішній вигляд — приємний рожевий колір сріблясто риби, так і манив , спонукаючи до купівлі; також порадувала і ціна, всього 155 рублів за кілограм. Довго я не роздумувала, сьогодні як раз четвер — «рибний день». Коли ж як не сьогодні приготувати і поїсти смачну рибу.
До того ж раніше, коли я ще була маленькою, ми готували таку річкову гірську форель. Ми жили в Узбекистані в прекрасному старовинному місті Самарканді. З трьох боків оточували місто гори. Зовсім поруч з містом, 1,5 години на автобусі починалися гори, які називалися Агалык. І в горах цих текла гірська річечка, з такою ж простою назвою — Агалычка.
Так ось в цій річечці і водилася гірська форель. Називалася вона «маринка». Чому так називалася, я навіть і не знаю, називалася і все… Була вона невелика, сріблястого кольору, і дуже смачна. Хоча коли піднімаєшся в гори вище, то в великих басейнах, які падають з висоти водоспади, видно навіть дуже велику форель.
Мій тато ловив «маринку». Причому спосіб лову був вельми незвичайний. Протягом біля гірських річок швидке, і на вудку рибу не впіймаєш. Так от ловити її можна було руками. Риба обережна, пильна. Йдеш вздовж річки, і намагаєшся зауважити, де вона водиться. А вона теж уважна, як тільки ти наближаєшся, вона ховається під каміння. Підійдеш ближче, а в річці вже нікого.
Підходиш до каменів, і обережно руками, шукаєш її під ними. Річечка дрібна, глибиною по коліно, правда вода холодна, але рибалка є рибалка. Ось таким чином і ловив. Один раз правда таким чином змію зловив. І тато, і змія — обидва були в шоці. Змію тато відпустив, і за це вона його не вкусила. Загалом все обійшлося.
І коли тато повертався з уловом додому, мама готувала «маринку» різними способами. В тому числі і запікала в духовці. І всім така рибка була дуже навіть до смаку. Зараз вже і я запікаю. Багато експериментувала. Все в нашій сім’ї люблять свіжу рибу, а в особливості запечену.
Тому побачена мною сьогодні форель, сколихнула мої спогади і надихнула на те, щоб запекти її в духовці. Але запекти не завжди, а дуже і дуже смачно!
Ділюся рецептом!
