Догляд за онкохворим дідусем і відстрочка: чому ТЦК може не погодити

Ситуація, яку розібрав юрист В'ячеслав Кирда, виглядає типовою для багатьох українських родин, але водночас демонструє, наскільки складною є процедура. Йдеться про 79-річного чоловіка, у якого діагностували рак сечового міхура третьої-четвертої стадії. Через поважний вік лікарі відмовилися від операції, проте офіційної групи інвалідності він досі не має.

Літній чоловік проживає окремо від онука разом зі своєю 71-річною дружиною. У нього було двоє синів: один помер, а другий має судимість і самовільно залишив військову частину. Онук звернувся до юриста, щоб дізнатися про можливість і строки оформлення постійного догляду за дідусем — саме це дало б підстави претендувати на відстрочку від призову.

За словами Кирди, цей випадок належить до вкрай складних. Юридично онук не має безумовного права на відстрочку, хоча формально він може подати документи до ТЦК та СП, розраховуючи на позитивне рішення комісії.

Правовою основою тут є пункт 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця норма звільняє від мобілізації членів сім'ї другого ступеня споріднення, які здійснюють постійний догляд, але виключно за особою з інвалідністю I або II групи. До того ж закон ставить жорстке обмеження: доглядати може не більше однієї людини і лише за умови повної відсутності родичів першого ступеня — або якщо члени сім'ї першої лінії самі потребують постійної опіки за висновками МСЕК, ЛКК чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування.

Ще один важливий момент: самого лише медичного висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному сторонньому нагляді категорично недостатньо. Першочерговим завданням має стати офіційне встановлення для дідуся саме I чи II групи інвалідності. І тільки після проходження медичних комісій та отримання відповідного статусу можна переходити до оформлення акта встановлення факту здійснення постійного догляду.

Отже, в описаному випадку на заваді стоїть не лише відсутність групи інвалідності, а й наявність дружини хворого, яка за лінією споріднення належить до першого ступеня. Це суттєво знижує шанси онука на позитивне рішення. Родинам у подібній ситуації варто заздалегідь готувати повний пакет медичних і юридичних документів та враховувати, що кожен етап — від встановлення інвалідності до акта про догляд — вимагає часу.