«Рослини мене врятували»: історія доглядачки зимового саду в Сумах

Зимовий сад у Сумах збудували ще наприкінці 1980-х як оранжерею для дитячого садка. Конструкція виявилася настільки міцною — подвійне скло, продумане природне освітлення, метровий шар ґрунту під бетонною основою, — що коли на початку дев'яностих садок закрився, рослини не загинули. Вони продовжували рости в закритому мікрокліматі навіть без догляду. Наприкінці 1990-х приміщення викупила клініка Unicam, яка працює тут досі.

Під час реконструкції будівлі оранжерею пропонували перепланувати під тренажерну залу. Керівник закладу Павло Білецький відмовився нищити зелену зону — він добре знався на рослинах і довгий час сам порался навколо квітів. Саме він захистив сад від знесення, а згодом дав Тетяні повну свободу дій.

Тетяна Бабко — сум'янка в шостому поколінні, її рід живе в місті понад триста років. Ще її прабабуся працювала покоївкою в садибі цукрового магната Харитоненка на вулиці Троїцькій. Родина пережила тут Першу світову, революцію, Голодомор та Другу світову війну. Батькові Тетяни зараз 89 років, він усе життя пропрацював на заводі «Фрунзе», а мати — у ливарному цеху того ж підприємства. Сама Тетяна з сімнадцяти працювала художницею-оформлювачкою на «Фрунзе», а вечорами розписувала дерев'яні сувеніри для фірми «Верес» — вази, тарілки, шкатулки з бурштиновими вкрапленнями. Вироби виконували за спеціальними патентами для Верховної Ради та МЗС, а вази Тетяни вручали як офіційні подарунки дипломатам і президенту Леоніду Кучмі.

У 45 років через хворобу зір жінки різко впав до -7,75 діоптрій. Виводити дрібну пензликову мініатюру стало фізично неможливо — почалися панічні атаки, віднімалися руки, а лікування забрало всі заощадження. «На роботу в такому віці й з такими проблемами вже не беруть — кажуть, «стара». Це велика проблема нашого суспільства. Два роки я просто приходила до тями й шукала, куди себе прикласти», — пригадує вона. Одного разу знайомі запросили її підмінити на три місяці доглядачку зимового саду клініки Unicam. Коли та поїхала на заробітки, Тетяна залишилася господинею оранжереї — і зрештою працює тут сама вже сьомий рік, з яких п'ять на повну ставку.

Виявилося, що для догляду за садом стовідсотковий зір не головне — достатньо силуетів, відчуттів і дотику. Робочий день Тетяни починається о шостій ранку ще вдома: вона моніторить закриті інтернет-групи постачальників, шукає рідкісні саджанці й читає матеріали про екзоти. З восьмої поливає, підживлює, обрізає й пересаджує рослини на 15 клумбах довкола клініки. А після 16:00, коли розійдуться відвідувачі, миє листя в оранжереї — переконана, що вода не лише живить ґрунт, а й «змиває» накопичений за день негатив.

Окраса колекції — «старійшини», що збереглися ще від часів дитсадка 1980-х: 40-річний Дідусь Фікус, Тітка Монстера, плоди якої дозрівають два роки, та гігантська сансевієрія. Поряд ростуть п'ятиметровий банан «Лакотан», двометровий «Кавендиш», хижий непентес із глечиками для ловлі комах і надзвичайно токсичний скадоксус, соком якого в Африці змащували наконечники стріл. Окремий гонор — кактус «мавп'ячий хвіст», який на дотик пухнастий, але торкатися його голіруч суворо заборонено: від людських дотиків ніжно-білий пух брудниться й незворотно жовтіє.

Раніше в зимовому саду мешкало пів сотні кроликів, щурів, папуг, хом'яків та морських свинок. Улюбленицею відвідувачів була морська свинка Бабуся Розита, яка прожила тут майже десять років і навіть мала день народження з кульками та тортом з овочів. Проте восени 2022 року в будівлі клініки відкрили стаціонар із власною кухнею, і через санітарні норми контактний куточок довелося закрити. Більшість тварин роздали, а дев'ять морських свинок та старого щура Тетяна забрала додому. Під час обстрілів і тривог у Сумах вона зносила їх у кошиках до підвалу — там, разом із сусідами та їхнім собакою, свинки виконували роль «психотерапевтів»: діти й дорослі гладили тварин, що допомагало вгамувати паніку. Нині в квартирі Тетяни живуть чотири морські свинки, одну з яких вона свого часу врятувала прямо з клініки, куди її принесли на евтаназію.

Оранжерея відкрита для всіх охочих, і Тетяна просить дотримуватися лише двох правил: не говорити про політику й релігію та не шкодити рослинам. До неї постійно звертаються по поради — від паніки через «один жовтий листочок на фікусі» до суто дачних питань, і головна тема таких розмов — помідори: городники приходять радитися щодо фітофтори, пасинкування та вибору сортів розсади. Якщо ж трапляються крадії рослин із вуличних клумб, жінка може й до місцевого ринку добігти, аби повернути зелених мешканців. Своєю чергою сад потребує підтримки містян: кошти потрібні на додатковий обігрів у морози, фітолампи, капітальний ремонт скляного даху та захисний паркан для зовнішніх клумб. Приймають і нові вазонні рослини, і кісточки екзотичних фруктів — виключно свіжими, замотаними у вологу серветку, без сушіння й миття з милом.

Попри погіршення зору, щоденну важку працю, зимові блекаути й тривоги воєнного часу, Тетяна дивиться в майбутнє з оптимізмом. Її головна мрія — щоб зимовий сад клініки Unicam продовжував рости, колекція фруктів розширювалась, а простір сяяв фітолампами навіть у найпохмуріші зимові дні. Година оренди оранжереї для зйомок коштує 300 гривень, а домовитися про екскурсію чи фотосесію можна за номером клініки 095 030 3034 або на рецепції.