У салату «Олів’є» дуже цікава історія. Його автором є шеф – кухар і власник московського ресторану «Ермітаж», француз за національністю. Звали його Люсьєн Олів’є. В честь нього, як Ви розумієте, і названо блюдо.
В даному ресторані це блюдо можна було продегустувати у 60 – ті роки 19 століття. Олів’є ретельно приховував точну рецептуру інгредієнтів від усіх. Салат можна було завжди поїсти в ресторані. Але ті, хто хотіли його приготувати самостійно, незмінно отримували зовсім не такий результат, як у знаменитого кухаря.
Секрет страви розкрив його колишній підмайстер Іван Михайлович Іванов, який сам став шеф – кухарем, але вже в ресторані «Москва». Він сам став готувати такий же салат, і назвав його «Столичний».
А в 1894 році рецепт нарешті з’явився у першому друкованому виданні, а саме в журналі «Наша їжа». Однак рецепт відрізнявся від того, який відомий нам сьогодні. У його складі були рябчики, ракові шийки, каперси, а також додавалася желеподібна складова, що має назву ланспік. І ще в ньому були оливки, і заправлявся він майонезом власного виробництва, приготованому на оливковій олії і французькому оцті.
Потім стали з’являтися рецепти, де в якості компонентів використовувалися раки, паюсна ікра, рябчик і телятина, а також дрібні овочі, що мають назву пікулі.
Тобто, як бачите, рецепти відрізняються від тих, за якими ми звикли готувати. Але хоч страву і придумав француз, всі компоненти в ньому типово російські. Звідси салат отримав і ще одне відоме нам назву «Русский», і менш відоме «Гусарський». Саме так його називають за кордоном.
А ми його називаємо «Зимовим», коли готуємо з солоними огірочками, і «М’ясних», коли замінюємо куряче м’ясо на яловичину або телятину.
І так, з назвами розібралися. А тепер давайте розберемося з рецептами. Їх зараз досить багато. Всі вони схожі між собою, але мають і деякі відмінності. Ось з ними і будемо як раз розбиратися.
