Концерт у Сочі тричі переривали через тривогу: як Лоліта відреагувала на загрозу дронів

Увечері 19 вересня концерт Лоліти Мілявської в Сочі переривали тричі — щоразу через оголошену в місті загрозу атаки безпілотників. Глядачів скеровували до укриття, а сама артистка, за кадрами, що з'явилися в мережі, поводилася нервово й не стримувала емоцій.

На опублікованому відео видно, як співачка метушиться сценою, а після чергового повідомлення про небезпеку звертається до зали із закликом залишити приміщення. Прозвучала й лайка: «Що, припиняємо? Твою мь, як вони заали». Після цього вона покинула сцену, а виступ поставили на паузу.

Ролик активно поширюють у соцмережах. Українські користувачі реагують на епізод з іронією, згадуючи про російську війну проти України. «Лоліта, ти уточнюй, хто саме за**ав. Бо ФСБ посадить на пляшку. Переживаю за тебе», — іронізує один із коментаторів. Інші пишуть, що артистка «ображається, що її концерт у прифронтовому Сочі тричі переривали через постійні тривоги», та згадують 2022 рік, коли, за їхніми словами, вона просила допомогти вивезти її маму й дочку. «Тепер і ти, гидото, переживай і відчувай те, що відчуває вся Україна», — йдеться в одному з дописів. Є й побажання, щоб подібне супроводжувало всі концерти в росії, а згодом влада заборонила їх із безпекових причин.

Стосунки Мілявської з Україною ускладнилися ще 2017 року: тоді їй заборонили в'їзд після відвідання окупованого Криму через закриті пункти пропуску. У 2023 році артистку внесли до українського санкційного списку указом президента України. Водночас у 2024 році вона говорила, що хотіла б, аби після смерті частину її праху розвіяли в Києві, зокрема на Подолі, де минула частина її дитинства.

Цей епізод — показовий не так самою лайкою зі сцени, як контекстом. Тривоги, укриття й перервані виступи поступово стають для російських міст звичною частиною культурного життя, і навіть ті, хто публічно підтримував чинну владу, змушені стикатися з їхніми наслідками особисто. А для української аудиторії реакція Мілявської — ще один привід нагадати про її власний шлях і про те, що війна не має зручних для когось винятків.